Цей урок не про рівні офіційних посад, а про рівні впливу.

У деяких лідерів є особливості, що здатні створити обмеження для розвитку. Ці ліміти можуть утримати лідера від підвищення, а також від успіху на нинішній посаді.

Нижче описані вигадані лідери з обмеженнями, що можуть утримувати їх від успіху.

У Карла є особисті проблеми (фінансові або у взаєминах в сім'ї), які його накривають час від часу, тому він не може сконцентруватися на діяльності організації. Його роботу часто перериває домашня криза.

Замість того, щоб вести за собою, Вільям звинувачує підлеглих у провалах організації, та чекає, щоб інші ухвалювали рішення, що стосуються його компетенції, вважаючи, що це не його відповідальність, щоб організація процвітала. Він пояснює фіаско організації непідконтрольними йому факторами.

Саллі не готова розвиватися сама, заперечує свою провину і злиться через будь-яке питання зі сфери своєї компетентності.

Мартін задоволений своєю організацією і вважає, що їй не потрібен розвиток: немає потреби в поліпшенні, тому він не думає про зміни. Його організація стане неефективною, коли зміниться світ.

Рональд вважає, що його організації потрібен лише один лідер — він сам. Він очікує, що решта колективу буде просто слідувати вказівкам. Йому не потрібна команда, тільки помічники. Він не розуміє, чому люди більше йому не допомагають.

Елвіс організував компанію, щоб проявити себе. Вона існує, щоб приносити вигоду і підкреслювати його велич. Елвіс не планує, що компанія може досягти висот без нього.

У Пола слабкий характер. Коли він в стресі, він дає обіцянки, які не може виконати, витрачає чужі гроші, пропускає зустрічі і обманює. Його команді часом соромно за його репутацію.

Незабаром ці лідери досягнуть тієї точки, коли їх потенціал буде вичерпано. Вони не зможуть йти далі, поки не визнають і не впораються зі своїми особистими обмеженнями. Якщо вони не готові змінюватися, їх організації не зможуть рости, поки ці лідери не будуть усунені з посад.

► Розглядаючи кожного з вигаданих лідерів вище, поставте питання: «Як _____ повинен змінитися, щоб його організація могла розвиватися?»

Саул добре починав в ролі ізраїльського царя: він був смиренним і вважав, що не гідний цієї посади.

Саул був першим царем Ізраїля. Коли він посів престол, у країни не було ні капіталу, ні армії, ні урядових департаментів, ні фінансів від збору податків. Після його вступу на посаду царя він продовжував працювати в полі, а деякі люди відмовлялися визнавати його царем.

Перша криза відбулася, коли вороги атакували дружній Ізраїлю народ. Ніхто навіть не повідомив про те, що трапилося, Саулу; він почув про це ввечері, коли повернувся додому після трудового дня в полі. Він діяв рішуче, розіславши звістку шокуючим способом — кривавими шматками розсіченого вола (1 Самуїлова 11:7). Саул наказав чоловікам зібратися на захист ґілеадського Явешу; в результаті, Ізраїль переміг в битві.

Після першої перемоги деякі люди хотіли вбити тих, що спочатку відкидали новоспеченого царя, але Саул сказав, що Бог дарував їм перемогу і це не час помсти; це свідчить про те, що він не таїв образ.

Незабаром Саул не послухався Бога. Коли пророк викрив його, цар звинуватив людей в неправильних діях замість того, щоб як лідеру взяти відповідальність на себе (1 Самуїлова 15:21). Пророк сказав Саулу, що Бог дасть царство тому, хто буде слухняний Йому.

За час свого правління Саул відчайдушно намагався утримати свою владу. Він не покаявся в провині, але спробував знову отримати прихильність Бога. Він так і не змирився з фактом, що Всевишній замінить його на посаді царя кимось іншим. Якби він покаявся, його душа була б спасенна. Він міг би бути царем, поки Бог не замінив би його, а також міг би закінчити свій шлях з честю. Деякі лідери в віці, що служать довго, не можуть піти гідно, тому що останніми роками трималися за свою посаду, хоча вже не могли її обіймати та бути ефективними.

У якийсь із днів битви Саул сказав: «Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах» (1 Самуїлова 14:24). Наказ був нерозумним, тому що після тривалого бою всі були виснажені, а також він виявив той факт, що Саул сконцентрований на собі: в його розумінні битва була його особистою справою.

Саул був настільки невпевнений у собі, що не міг визнати помилку. Він майже стратив свого сина Йонатана, тому що той неусвідомлено порушив наказ, незважаючи на те, що дії Йонатана принесли перемогу того дня.

Під час іншої війни Саул очікував, що Самуїл прийде, запропонує публічну жертву і буде молитися про Божу допомогу. Минали дні, і багато хто з воїнів Саула покидали стан в страху. Саул вирішив принести жертву сам, хоча тільки священик був уповноважений для цього Богом. Під час церемонії прийшов Самуїл. Він викрив Саула, і цар переконав його закінчити церемонію, щоб люди не зрозуміли, що щось не так (1 Самуїлова 15:30): Саула більше турбувала думка юрби, ніж схвалення Бога.

Саул заздрив, як божевільний, успіху інших, особливо Давида. Він витратив багато часу і ресурсів, ганяючись за ним, незважаючи на те, що той не заподіяв йому шкоди.

Він не довіряв людям і скаржився на їхню невірність. Через свої підозри він вірив неправді про людей (1 Самуїлова 24:9), слухав неправильних порадників. Він жалівся, що все проти нього і ніхто не надає йому потрібної інформації (1 Самуїлова 22:8).

Йонатан, син Саула, відрізнявся від свого батька. Він усвідомив, що Давид стане наступним царем і визнав цей факт. Саул не міг зрозуміти, чому Йонатан не відчував ненависті до Давида. Йонатан та Давид були близькими друзями. Йонатан вірив в Бога, і ця віра давала йому можливість здобувати великі перемоги навіть після того, як Саул втратив віру. На жаль, Йонатан був вбитий на полі бою через помилки свого батька.

Саул воював все своє життя. Кожного разу, коли він бачив сильну людину, він змушував її приєднатися до армії (1 Самуїлова 14:52). Це означало, що він постійно нав'язував свою волю всім, не переймаючись потребами людей. Йому завжди здавалося, що йому недостатньо допомагають, а це означало, що люди уникали Саула.

Ми бачимо величезний контраст між Саулом і Давидом. За Давидом йшли герої, а Саула люди уникали. Ті, хто був з Давидом, любили його настільки, що ризикували своїм життям, щоб принести йому води з його улюбленого місця. Давид був здивований їх вчинком і сказав, що тільки Бог заслуговує такого посвячення (2 Самуїлова 23:15-17). Саул постійно скаржився, що його люди недостатньо вірні, але в той самий час не довіряв Давиду, який був абсолютно вірний.

Джон Максвелл описував рівні лідерського впливу; вони не співвідносяться з посадами. Людина, незважаючи на службове становище, може досягати різних рівнів впливу. Хороший лідер підніметься над цими рівнями згодом, навіть якщо залишиться на тій же посаді.

Пояснення цих рівнів не всі взяті з книги Максвелла.

(1) Посадове лідерство.

Лідерство може початися з посади. Багато людей вважають, що їм більше нічого не потрібно робити, щоб бути лідером, проте вони не розуміють, що їм необхідно заслужити довіру людей. Лідери, обіймаючи певні посади, схильні покладатися на свою владу, щоб отримувати віддачу від співробітників. Вони можуть розраховувати на такі чинники, як оплата праці і покарання, а не на спроби переконати людей поділяти з ними цілі. Цей стиль лідерства поширений, але, використовуючи його, неможливо досягнути найкращих з можливих результатів.

Лідеру на новій посаді потрібно показати, що він розуміє історію та культуру організації; не слід пропонувати змін, не засвідчивши повагу до значимості того, що було зроблено до цього; також він повинен продемонструвати, що поділяє цінності організації.

Лідеру слід переконатися, що люди оснащені усім, що їм потрібно, щоб добре виконувати свої обов'язки. Він повинен робити більше, ніж від нього очікується, а також ініціювати зміни в тому випадку, коли більшість людей визнають їх позитивними.

(2) «Дозвільне» лідерство.

Цей рівень пов’язаний з «дозволом» (підлеглі на цьому етапі сприймають лідера і «дозволяють» вести їх), тому що тепер люди виявляють бажання йти за лідером, який досяг цього рівня, не через посаду, а тому, що він вкладав у розвиток стосунків з ними. Він демонстрував особисту зацікавленість в життях інших людей, а не просто інтерес до роботи; захищав їх від неправильного ставлення, а також знаходив способи, щоб допомагати кожному досягати успіху особисто.

(3) Продуктивне лідерство.

Коли лідер знаходиться на третьому рівні, люди йдуть за ним не тільки через взаємини, а й через позитивні результати. Дії лідера допомагають їм досягати цілей, тому люди співпрацюють із задоволенням, їм подобається, що відбувається завдяки їх керівнику. Дякуючи такому лідеру процвітає як організація, так і її співробітники особисто. На цьому рівні лідер доносить до людей цілі, встановлює курс і підтримує підзвітність своїх дій та співробітників.

(4) Розвиток співробітників.

Четвертий рівень — це розвиток співробітників, в процесі якого деякі з них стають лідерами з особистою взаємодією з лідером. Вони вірять в результати, яких він досягає, у них особисті взаємини з лідером, а також вони відчувають особисту наповненість. На цьому рівні лідер повинен інвестувати в 20% ефективних людей, побудувавши команду, яка допоможе йому в управлінні проектом.

(5) Пошана.

П'ятий рівень лідерства Максвелл називає пошаною, тому що лідер став відомою постаттю, і люди йдуть за ним, знаючи, ким він є. Завдяки своїй репутації колеги тримають курс за ним ще до того, як стикаються особисто.

Висновок

Лідер не спілкуватиметься на одному і тому ж рівні з усіма своїми підлеглими. Наприклад, деякі з них можуть йти за ним, тому що він обіймає авторитетну посаду (посадове лідерство); в той самий час інші співпрацюють, тому що бачать хороші результати (продуктивне лідерство).

Лідер повинен визначити свій рівень і усвідомити, як йому діяти, щоб перейти на наступний. Йому не слід обмежуватися щаблем, на якому він вперше відчув смак успіху, але дехто може задовольнятися другим рівнем, де він цікавий людям, якими керує.

Іноді лідер, який розвивається, переходить з однієї організації до іншої. Навіть зрілий керівник, який прослужив довго на одному місці, може вирішити змінити місце.

Як лідер може визначити, коли правильно піти?

Іноді лідер служіння знає, що Бог кличе його до іншого місця. Бог здатен відкривати Свою волю чітко, однак людина не повинна покладатися тільки на внутрішнє розуміння: Боже керівництво має бути підтверджене явно. Зазвичай, коли Бог веде до змін, Він зробить особливі переміни в обставинах таким чином, щоб це підтвердило Його провід.

Є й інші моменти, які потрібно розглянути перед тим, як вирішити, чи потрібно залишати організацію.

• Не йдіть через те, що ви не бажаєте підкорятися чиємусь авторитету.

• Не робіть цього, зважаючи на кращу оплату.

• Не переходьте в організацію, яка буде вимагати від вас йти на компроміс зі своїми віруваннями або етикою.

• Не нехтуйте пріоритетами сім'ї заради можливості підвищення. Забезпечте сім'ю хорошим оточенням в школі і церкві, якщо це можливо. Перехід повинен бути корисний і для вашої родини.

Нова посада повинна розширювати можливості лідерського розвитку, а також відповідати вашим здібностям та потенційній ніші.

Спробуйте зберегти взаємини з людьми, яких ви залишаєте. Навіть якщо ви думаєте, що вони вчинили з вами неправильно, не кажіть їм жорстких слів. З плином часу вони можуть пам'ятати ваші якості і забути недоліки. Ви, напевно, зіткнетеся з ними знову, і, можливо, вони допоможуть вам у майбутньому; не робіть їх ворогами.

Поганий приклад…

Димас здійснював місіонерські подорожі з апостолом Павлом. Він був частиною команди і ділився Євангелієм в незнайомих нових місцях, бачив чудеса і тисячі навернень. У кожному великому місті організовувалися церкви і формувалися асоціації; Новий Заповіт був написаний в той час і містить деякі замальовки їх діяльності.

Димас згадується в Новому Заповіті. На жаль, він не усвідомив, які чудові можливості були відкриті перед ним. Його ім'я ми зустрічаємо, коли Павло говорить: «Димас мене кинув, цей вік полюбивши» (2 Тимофію 4:10).

Ми розглядали опис рівнів лідерства Джимом Коллінзом в уроці на тему лідерства, що служить; там же ми вивчили одну особливу характеристику «лідера 5-го рівня».

У цьому занятті ми розглянемо відмінності між рівнями.

Ось опис п'яти рівнів лідерства. Назви перефразовані і додані пояснення.

Рівень 1: дуже здібна особистість.

Ця людина досягає успіху через свій талант, знання, навички і звичку працювати добре. Вона може не обіймати офіційної посади лідера, але вона впливова, тому що відмінно виконує свою роботу.

Рівень 2: член команди, який трудиться.

Ця людина вкладає свій творчий хист, щоб допомогти групі досягти цілей і добре виконати роботу. Вона може не бути лідером групи, але впливає на неї завдяки своїй участі.

Рівень 3: компетентний менеджер.

Ця людина організовує людей і ресурси, щоб досягати цілей. Вона не визначає цілі, але долучається до встановлених лідером; керує доступними ресурсами і трудиться в тій ситуації, що склалася.

Рівень 4: ефективний лідер.

Лідер, який сприяє тому, щоб співробітники організації розвивалися, а також розділяли бачення. Він допомагає їм встановлювати цілі, мотивує до посвячення і того, щоб вкладати енергію в досягнення чітких задач. Він не просто керує тим, що є, для досягнення встановлених цілей: він бере на себе відповідальність за успіх організації, набираючи собі помічників, знаходячи ресурси і коригуючи цілі.

Рівень 5: заступник 5 рівня.

Ця людина поєднує в собі характеристики лідера 4 рівня з ще однією дуже важливою рисою: через власне посвячення організації у неї сформовані особисте смирення та цілеспрямованість; вона створює підприємство з перспективою тривалого успіху.

Смирення не означає, що лідер боязкий і невпевнений; насправді, воно робить його сміливим і цілеспрямованим, тому що лідер більше піклується про організацію, ніж про самого себе.

Заступник п'ятого рівня присвячує себе, щоб діяльність компанії стала визначною. Він смиренний в тому сенсі, що в пріоритеті у нього — успіх організації, а не досягнення особистих цілей; він не використовує проект для свого просування, але присвячує себе йому.

Давид на відмінно справлявся з багатьма ролями. Він був пастухом, автором пісень, співаком, виконавцем (гра на арфі), лідером поклоніння, пророком, воїном, генералом і царем.

Давид був наймолодшим у великій родині. Це рідкість, щоб молодший з братів став великим лідером, і сім'я не очікувала цього, але його обрав Бог.

Першою справою Давида було вівчарювання. Ця робота не здавалася серйозною, але вона підготувала його до більш важливих речей. Його почуття відповідальності було настільки високим, що він не тікав від лева і ведмедя, а покладався на Бога, щоб наповнюватися силою і сумлінно виконувати свої обов'язки; в результаті, з Божою поміччю він вбивав і лева, і ведмедя.

Як кожен потенційний лідер, він пройшов підготовку до того, як дізнався, що проходить підготовку. Перемоги загартували Давида як людину, що покладається на Бога. Він перетворився на лідера, який не дозволяє страху зупинити його у виконанні завдань.

Уявіть, наскільки відрізнялося б життя Давида, якби він не так серйозно ставився до захисту овець; якби він тікав, коли на отару нападав ведмідь або лев, і навіть не думав би, що можливі інші варіанти. Пізніше, коли він побачив би Ґоліята і почув виклик, йому б і на думку не спало боротися з велетнем.

Бог послав Самуїла помазати Давида. Помазання означало, що Бог обрав його і допоможе виконати покликання. Батько Давида дуже здивувався, що Самуїл не обрав одного з старших братів, та Самуїл сказав: «Чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Самуїлова 16:7). Це твердження зустрічалося багато разів, коли Бог дивував людей тим, кого Він обирав в лідери.

Величезні виклики, з якими стикався Давид в такому ранньому віці, насправді були можливостями, однак тільки людина зі ставленням Давида могла розпізнати їх і відрізнити від проблем. Тисячі чоловіків чули виклик Ґоліята, але тільки Давид побачив це як можливість. Отримати нагороду було заманливо, але ще більшою мотивацією була слава Божа. Давид сказав: «Хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога?»

Лідерство — це вплив. У день, коли Давид убив Ґоліята, він був справжнім лідером армії, тому що військо почало діяти тільки після перемоги Давида: він змусив їх повірити, що вони теж можуть перемогти.

Давид став воїном Саула. Він поводився мудро, і його вплив зростав (1 Самуїлова 18:14). Незважаючи на те, що Саул був провальним лідером і поводився з Давидом несправедливо, він залишався вірним. Це був період, в який розвинувся характер Давида. Часто з потенційним лідером, наділеним сильними здібностями, погано поводиться старший лідер, який не справляється зі своїми обов'язками. Молодший лідер стикається зі спокусою вийти з себе і спробувати відібрати повагу у старшого лідера на свою користь.

Коли Саул намагався вбити Давида, той сховався в горах. Багато чоловіків приєдналися до нього, тому що обставини складалися для них жахливо під час правління Саула (1 Самуїлова 22:2). Незважаючи на те, що Саул розглядав їх як беззаконників, вони не стали грабіжниками, а продовжували боротися з ворогами Ізраїля, не дивлячись на те, що Саул вважав їх лиходіями і провів багато часу, переслідуючи їх.

Давид допомагав захищати фермерів від грабіжників (1 Самуїлова 25:14-16). Одного разу він відправив людей, щоб попросити їжі у власника маєтків, які вони охороняли. Навал поставився до Давида нешанобливо, назвавши їх рабами, що втекли від пана, і нічого їм не дав. Давид розсердився і, зібравши людей, хотів вбити Навала. По дорозі він зустрів дружину Навала, Авіґаїл, яка йшла йому назустріч, щоб встановити мир. Вона нагадала Давиду, що до цього моменту він ніколи не чинив насильства, захищаючи себе. Вона сказала: «Одного разу ти будеш царем. Не роби того, що зруйнує твою репутацію» (1 Самуїлова 25:30-31). Давид прислухався до її поради. Він уже був помазаний на царство, тому знав, що повинен бути царем, однак довгий час йому здавалося, що цього вже ніколи не станеться. У нього була спокуса взяти владу силою, але замість цього він очікував слушного часу і довіряв Богу.

Лідер притягує людей, схожих на себе. Роки по тому, як Давид убив Ґоліята, деякі з воїнів, що були з ним, теж вбивали велетнів і здійснювали інші героїчні вчинки.

Життя Давида було затьмарене гріхом з Вірсавією і подальшими діями, вчиненими, щоб прикрити гріх, який зруйнував життя кількох людей, що довіряли йому. Особиста сила лідерства похитнулася після скоєного гріха. Це вплинуло на те, що Давид не повівся рішуче з деякими людьми і залишив кілька невирішених ситуацій наступному царю (1 Самуїлова 2:5-6).

Дозвольте декому зі студентів поділитися, як зміняться їхні цілі та дії після вивчення цього уроку.

1. Учасники групи повинні вивчити п'ять рівнів лідерства, описаних Максвеллом, та п'ять рівнів, описаних Коллінзом, а також бути готовими відтворити їх з пам'яті на наступному уроці.

2. Напишіть невеликий роздум (1 абзац), підсумовуючи концепцію цього уроку, що змінює життя. Поясніть її важливість. Які позитивні зміни вона може привнести? Якої шкоди може бути завдано незнанням цього питання?

3. Поясніть, як ви будете застосовувати принципи цього уроку в вашому житті. Як це заняття змінить ваші цілі? Як ви плануєте змінити свої дії?

4. До наступного уроку прочитайте 3 Царів 12, де ви зустрінетеся з описом двох лідерів: запишіть помічені вами недоліки.