(1) Студенти повинні розуміти і бути спроможними пояснити:

• Походження гріха.

• Біблійні терміни для визначення гріха.

• Визначення та опис успадкованої зіпсованості.

• Біблійне розуміння добровільного гріха.

• Твердження віри стосовно гріха.

(2) Одна з практичних цілей цього уроку — за допомогою чіткого визначення свідомого гріха сформувати у студентів більш глибоке розуміння покаяння.

► Прочитайте Буття 3 разом. Що цей уривок говорить нам про гріх?

► Чому ми потребуємо розуміння того, що таке гріх?

Ми повинні знати, що таке гріх:

1. Щоб розуміти стан, в якому знаходиться світ. Біблія роз’яснює нам, що причина людських страждань — гріх; ним смерть увійшла в світ; через прокляття гріха прийшли хвороби, старіння і біль (прочитайте До Римлян 5:12). Гріховні вчинки, такі як брехня, крадіжки, вбивства, перелюб, пияцтво і утиски, породжують страждання; вони беруть витоки з гріхів, які наповнюють серце людини — ненависть, хіть, заздрість, пихатість та егоїзм.

2. Щоб усвідомити, що таке благодать і спасіння. Бог дає благодать, щоб врятувати нас від гріха (Від Матвія 1:21; До Римлян 5:20-21).

3. Щоб розуміти, що таке святість. Гріховність — протилежність святості і посвяти Богові. Щоб бути святим, як того очікує Бог, людина повинна бути відділеною від гріха (1 Петра 1:15-16).

Все, що створив Бог, досконале; в ньому не було дефектів. Коли Всевишній закінчив процес творіння, Він побачив, що «добре воно» (Буття 1:31), тому ми знаємо, що гріх — це не провина Бога. Адам і Єва перебували у взаєминах із Всевишнім; вони хотіли догоджати Йому і мали здатність здійснювати правильні вчинки.

Сатана прийшов, щоб спокусити Єву і схилити її до непослуху Богові, тому ми знаємо, що гріх вже існував у Всесвіті: диявол вже згрішив, але гріх ще не увійшов в людей і в ту частину творіння, яка була під їхньою владою.

Адам і Єва були наділені свободою волі. Гріх став можливим, тому що у людей було право вибору; вони порушили Божий закон, тому гріх увійшов у світ.

Перший гріховний вчинок відділив людство від Бога, а також спотворив людську природу (прочитайте Псалом 50:7): всі діти, які прийшли в світ після цієї події, народжені із зіпсованою природою та схильністю до гріха (прочитайте До Римлян 5:12, 14, 18-19).

Гріх приніс прокляття в усе творіння (Буття 3:16-19); життя змінилося: біль, старіння і смерть прийшли у світ (прочитайте 1 до Коринтян 15:22). Труд і виживання стали важкими; людські взаємини супроводжувалися конфліктами. У міру того, як множилися люди на землі, множився і гріх, і його стало набагато більше, ніж могли б собі уявити Адам і Єва.

В більшості мов є різні синоніми для визначення гріха. В івриті та грецькій мові — мовах оригіналу Святого Письма — також вжито багато різних слів, що описують або визначають гріх (нижче наведені пояснення). Сукупність цих слів дає повне уявлення про гріх.

• Гріх як відкидання влади - це бунт і непослух (Псалом 50:3). Яків використовував це єврейське слово, коли вимагав від Лавана розповісти йому про злочин, який той скоїв проти нього (Буття 31:36). Воно також описує дії моавського царя проти царя Єгорама (2 Царів 3:7).

• Гріх як спотворення чогось - те, що перекручене (Псалом 50:4a). Сатана не може нічого створити, тому будь-який гріх - це спотворення доброго, створеного Богом.

• Гріх як невлучання в ціль або недосягнення мети. Саме таке значення має єврейське слово «гріх» у Псалмі 50:4б. Те саме слово використовується в непрямому значенні в Книзі Суддів 20:16, де описується 700 воїнів-лівшів, котрі могли кинути камінь «на волос» і не промахнутися. Гріх — це невлучання в ціль Божої істини, святості чи праведності.

• Грецьке слово в Новому Заповіті має схоже значення. Його можна використовувати для позначення гріхів усього світу (Від Матвія 1:21), нечестя конкретної людини, наприклад, жінки, котра омила ноги Ісуса (Від Луки 7:48-50) чи особистого гріха, наприклад, вбивства Степана (Дії 7:60). Гріх — ухилення чи відступ від Божої волі.

• Гріх як щось недобре, протилежне добру (Псалом 50:6). Таке саме слово використовується для опису семи худих корів у сні фараона (Буття 41:19) та ковшу фіґ, котрі не можна було вживати в їжу (Єремії 24:2).

• Гріх як нездатність або небажання чути, що призводить до активного непослуху (До Римлян 5:19). Приклад знаходимо в Діях Апостолів 7:57, де ті, хто кидав каміння у Степана, затулили вуха. Найкраще узагальнення цього грецького слова — непослух.

• Гріх як порушення певного закону — вчинення протилежного тому, чого вимагає Бог (1 Івана 3:4). Грецьке слово складається з двох слів, які означають "без закону" або "беззаконня".

• Гріх як свідоме ухилення чи вихід за межі того, що вимагається Богом (Вихід 32:7-8). У цьому уривку йдеться про те, що люди почали відвертатися від Бога, коли Мойсей був на горі Сінай.

• Ненавмисні гріхи (Левит 4:2). Цей вид гріха згадується як у Старому, так і в Новому Заповітах. Грецьке слово, використане у посланні До Євреїв 9:7, походить від дієслова, що означає «бути невігласом» або «не розуміти», а отже, означає «грішити через незнання». Цей вірш описує спокутну жертву, яку приніс Первосвященик за ненавмисні гріхи народу (Від Матвія 1:21).

З вищезазначеного ми бачимо, що гріх — це багатоаспектна проблема. Деякі терміни описують його у найзагальнішому сенсі; інші вказують на ті гріхи, що є наслідком нездатності почути Боже Слово або жити відповідно до стандартів Писання; навмисні та ненавмисні гріхи; гріхи невігластва чи навіть випадкові гріхи, але незважаючи ні на що, обнадійливою думкою є те, що Ісус помер на хресті, щоб врятувати людей від їхнього нечестя (Від Матвія 1:21).

► Що таке свідомий гріх?

Навмисний гріх — це свідоме порушення відомої нам волі Бога (прочитайте 1 Івана 3:4; Якова 4:17), коли людина обирає нечестя чи продовжує перебувати в тому, що, за її розумінням, є неправильним, або не робить те, що є правильним. Це свідомий вибір.

В 1 Івана 3:5-6 апостол пише:

«І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема. Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його».

Гріх, про який згадується вище, — це постійна практика свідомого гріха. Розширений переклад цього вірша виглядатиме так: «Кожен, хто постійно перебуває в Ісусі, не живе у постійному гріху чи за звичкою, а той, хто постійно або за звичкою грішить, не бачив Його і не пізнав Його».

Якщо розуміти поняття гріх в загальному смислі (включно з гріхами через незнання і навмисними гріхами), тоді це твердження втрачає сенс. Християни все ще стикаються з ненавмисними падіннями, однак, якщо розуміти гріх (в цьому уривку) як навмисне відкидання Божого закону, то це місце Писання стає цілком слушним.

► Як би ви описали гріховну природу, з якою народжується людина?

Успадкована зіпсованість — це пошкодження моральної природи людини, яка схиляє її до гріха з народження. Іноді її називають «перворідним гріхом»; це гріховність нашої сутності, з якою ми народжуємося через непослух Адама і Єви.

Нечестиві люди схильні до гріха від народження (прочитайте Псалом 57:4). Гріхопадіння спотворило людську природу, і вже на самому початку життя людина починає грішити, як тільки стикається з необхідністю обирати; схильність до гріха — це не те, чому вона вчиться в своєму оточенні.

Давид сказав, що він був зачатий у беззаконні і народжений в гріху (прочитайте Псалом 50:7). Він не мав на увазі, що його матір згрішила; в цьому уривку йдеться про те, що навіть коли немовля формується в утробі, його природа вже зіпсована гріхом.

Через гріховну природу образ Божий в людині викривлений: вона народжується свавільною та егоцентричною, а також схильною до гріха (До Римлян 3:10-12). Ми не вільні у виборі правильних вчинків, допоки Бог не дасть нам на це бажання і силу (прочитайте До Римлян 6:16-17).

Успадкована зіпсованість штовхає не тільки до внутрішніх гріхів, таких як гордість, заздрість, ненависть і непрощення, а й підштовхує до гріховних вчинків.

Люди схильні до природного опору Божому авторитету і гніву на Його закон: грішники будуть засуджені не тільки за гріховні вчинки, але й також за бунт проти Бога (прочитайте Юди 1:15).

Людина з гріховною природою дуже егоїстична. Вона хоче утверджувати свою волю, а не підкорятися авторитету Бога та інших, а також задовольняти свої бажання, а не догоджати Всевишньому. Вона дуже самовпевнена і не бажає залежати від Бога; власний успіх важливіший для неї, ніж Божа слава.

Люди іноді помиляються в розрізненні добра і зла, тому що їхній розум затемнений (прочитайте До Ефесян 4:17-18). За своєю природою вони йдуть за принципами світу, що повстав проти Бога, перебувають під контролем сатани та в полоні своїх гріховних бажань; отже, вони накликають на себе гнів Божий (прочитайте До Ефесян 2:2-3); їх природним мотивом є схильність до гріха кожної хвилини (Буття 6:5).

Без Божої благодаті люди не змогли б зробити нічого доброго, навіть не бажали б робити добро; вони також були б нездатні покаятися і почати пошуки Всевишнього (прочитайте Від Івана 6:44); в Біблії вони представлені, як «мертві через провини й гріхи…» (До Ефесян 2:1). Богослови описують цей стан як «повна зіпсованість».

Важливо знати, як Божа благодать приносить відповідь на успадковану зіпсованість. Спочатку сила Божа приходить із звісткою Євангелія, даючи бажання і спроможність відповісти на Благу звістку людині, що заблукала (прочитайте До Римлян 1:16); коли ж спасіння отримане, вона звільняється від контролю гріха (До Римлян 6:11-14), однак успадкована зіпсованість все ще впливає на життя християнина.

Вплив успадкованої зіпсованості в житті віруючої людини проявляється декількома способами:

1. Іноді християнин боротиметься з власною волею в часи спокуси;

2. У новонаверненого будуть неправильні мотиви, яким доведеться протистояти;

3. У християнина, котрий щойно навернувся до Бога, можуть бути неправильні реакції і ставлення до того часу, поки він не усвідомить це.

Новонавернений християнин потребує підтримки, щоб не втратити свою віру. Він відчуває, що в нього все ще залишаються гріховні нахили, але йому слід продовжувати шукати сил й оновлення, що звершуються Божим Духом.

Пастор повинен бути терплячим до щойно навернених людей і розуміти, що не все, що вони роблять і говорять, буде правильним; вони можуть не усвідомлювати багатьох проблем.

Іноді порушення Божого закону відбувається ненавмисно — через незнання. У книзі Левит 4:2-3 ми бачимо, що людині потрібно було принести жертву, як тільки вона усвідомлювала, що переступила закон. Жертва Ісуса Христа замінила всі жертви Старого Заповіту, і тому ми знаємо, що християни викуплені від неусвідомлених порушень.

[1]Помилки неминучі, поки наше розуміння обмежене. Вони не розривають взаємини з Богом, тому що не конфліктують з нашою любов'ю до Нього. Всевишній сказав, що досконала любов до Нього призводить до того, що ми виконуємо те, чого Він від нас вимагає (прочитайте Від Матвія 22:37-40; До Римлян 13:8-10); ми не несемо відповідальності за те, чого не знаємо (прочитайте Якова 4:17).

У міру того, як ми ходимо в світлі (спосіб життя, що узгоджений з відкритою нам істиною), відбувається очищення від усякого гріха (прочитайте 1 Івана 1:7). Ми довіряємо спокутній жертві Христа, і тому не потрібно боятися, що неусвідомлені порушення зруйнують наші взаємини з Богом.

Що ще ми можемо дізнатися про неусвідомлені порушення з книги Левит? Якщо ми розуміємо, що схибили, то повинні покаятися в цьому, попросити у Бога прощення і виправити наше життя, щоб бути такими, якими Бог хоче нас бачити.

У міру вивчення Божого Слова, слідування за Духом Святим, спілкування з іншими віруючими та зростання в Бозі, ми повинні змінювати свою поведінку, яка спричиняє несвідоме порушення Божої волі.

► Чому ми хочемо краще знати і точніше виконувати Божу волю?

Причини, чому ми повинні прагнути розуміти Божу волю краще і повністю йти за нею:

1. Ми не бажаємо робити нічого недогодного Богу;

2. Неправильні вчинки супроводжуються руйнівними наслідками, навіть якщо вони вчинені ненавмисно;

3. Як християни, ми повинні бути хорошим прикладом;

4. Якщо ми намагаємося уникнути Божої волі, ми чинимо гріх.

У міру того, як ми ростемо в пізнанні Божої волі, час від часу ми бачимо, що наші вчинки не завжди відповідні. Якщо ми усвідомлюємо це, але нічого не змінюється, це вже не просто помилка незнання: якщо ми відмовляємося реагувати на те, що зрозуміли, це стає гріхом.

Іноді богослови не бачать різниці між категоріями гріха. Вони можуть зазначати, що все, менше за досконалість, є гріхом, або стверджувати, що лише навмисний вчинок є гріхом. Якщо ми зрозуміємо категорії гріха, то зможемо краще усвідомити те, що Бог хоче зробити для нас через Свою благодать.

• Ми маємо подолати свідомий гріх, коли народжуємось згори. Іван стверджує, що людина котра народилася від Бога, не грішить (1 Івана 3:4-9). Навмисний гріх не узгоджується з вірою в Христа. Усвідомлена непокора не є частиною життя християнина.

• Освячення — це робота Бога в нас по позбавленню від гріхів людської природи, завдяки чому віруючі стають повністю святими (1 до Солунян 5:23); їхні дух, душа і тіло стають досконалими. Освячення перемагає гріхи людської природи.

• Гріхи незнання не є усвідомленим непослухом і походять не від гріховної природи, а від зіпсованих нечестям тіла і розуму. Неможливо повністю звільнитися від цього виду гріха за земне життя. Після воскресіння прославлений святий буде повністю і назавжди звільнений від усіх видів гріха.

► Прочитайте разом твердження віри щонайменше двічі.

Гріх був наслідком того, що, отримавши свободу волі, Адам і Єва обрали непослух Богу. Всі люди, окрім Ісуса Христа, успадкували зіпсованість Адама і винні в нечесті. Помилки, допущені людиною, можуть порушувати Божий закон, але вони не руйнують відносин з Богом. Кожен грішник буде засуджений, якщо не віднайде прощення у Бога до моменту суду.

(1) Завдання з вивчення уривка. Усім студентам слід запропонувати уривок з Писання (зі списку); до наступного уроку потрібно прочитати його і написати невеликий роздум про те, як він стосується теми уроку.

• До Римлян 1:21-32;

• До Римлян 3:10-20;

• До Галатів 5:16-21;

• До Ефесян 5:1-8;

• До Тита 1:10-16;

• Якова 4:1-4;

• 2 Петра 2:9-17.

(2) Тест: наступне заняття розпочнеться з написання з тесту по уроку 5. Уважно вивчіть питання тесту під час підготовки.

(3) Завдання з викладання: не забувайте планувати та звітувати про свій позакласний час викладання.

(1) Назвіть 3 причини необхідності розуміння визначення гріха.

(2) Чому можна стверджувати, що Бог не винен в нашому гріху?

(3) Дайте визначення одним реченням кожному з таких понять: свідомий (навмисний) гріх, успадкована зіпсованість, несвідомі порушення.

(4) Чому ми повинні бажати пізнавати і виконувати Божу волю?