(1) Студенти повинні розуміти і бути спроможними пояснити:

• Чому для багатьох людей хрест є образою.

• Стан грішника.

• Необхідність спокутування для спасіння.

• Значення покаяння.

• Елементи рятівної віри.

• Чому спокутної жертви достатньо для всіх людей і за увесь гріх.

• Підстави для особистої впевненості в спасінні.

• Спокутування творіння загалом.

• Твердження віри про спасіння.

(2) Учень зрозуміє помилковість релігії без покаяння.

► Прочитайте Псалом 84 разом. Що в цьому уривку мовиться про спасіння?

Найважливіший християнський символ — це хрест. Він уособлює найголовніші християнські вірування, а також центральну подію всієї історії; показує різницю між християнством та іншими релігіями.

Хрест — це загадка для багатьох людей, тому що вони не можуть осягнути, чому помер Ісус. Навіть якщо вони чують, що Христос віддав Своє життя, тому що любить нас і хоче врятувати, то не розуміють, чому це повинно було статися. Вони дивуються: «Якщо Бог хотів нас врятувати, чому просто не зробив цього?»

Плутанина в питанні хреста породжувала проблеми з самого початку проповіді Євангелія (прочитайте 1 До Коринтян 1:22-23). Юдеї думали, що Бог проявить Себе в силі і що спасіння, яке їм потрібно, — це звільнення від утисків, а хрест для них символізував слабкість і провал. Греки припускали, що Бог проявить Себе в мудрості і що спасіння, яке потрібно їм, — це пояснення, як отримати від життя найкраще, а хрест здавався їм глупотою і поразкою.

► Чому хрест ображає декого?

Хрест ображає багатьох людей; вони згодні бути релігійними, готові вірити певним речам, практикувати релігійні обряди і отримувати поради, але вони гніваються, коли їм кажуть, що вони настільки грішні, що для їхнього порятунку потрібна була хресна жертва. Вони хочуть бути виправданими в тому стані, в якому перебувають на цей момент, а хрест ображає їх, тому що нагадує, що вони грішники і потребують спасіння.

Щоб осягнути жертовну смерть Ісуса на хресті, потрібно зрозуміти, що стан грішної людини і свята природа Бога не можуть співіснувати. Ми повинні усвідомити для себе, чому спокутна жертва уможливила наше прощення.

Через гріх Адама кожна людина вже народжується відлученою від Бога (До Римлян 5:12); вона егоцентрична і йде своїм шляхом.

Як тільки людина спроможна робити усвідомлений вибір, вона починає грішити: кожен грішник винний в безлічі проступків (прочитайте До Римлян 3:23).

Гріх — це порушення Божого закону (1 Івана 3:4; Якова 2:10-11). Бог не виправдовує нечестя, тому що Він абсолютно справедливий, і кожна людина буде суджена за свої вчинки (2 до Коринтян 5:10; Об’явлення 20:12-13). Немає сумнівів з приводу провини і осуду людини, який вона заслужила; кожен невіруючий уже засуджений (прочитайте Від Івана 3:18-19).

Грішник, котрий не покаявся, — ворог Богу (До Римлян 5:10); він не може бути у взаєминах із Всевишнім, поки його гріхи не будуть омиті.

Грішник також знаходиться в стані, який унеможливлює його взаємини з Богом; він зіпсований в своїх бажаннях (До Ефесян 2:3) та раб гріха, безсилий змінити своє становище (прочитайте До Римлян 6:20, 7:23).

Яке саме спасіння потрібно грішникові? Через те, що він винен, спасіння для нього означає прощення; через те, що він ворог Богу, спасіння означає примирення; через те, що він розбещений, спасіння означає очищення; через те, що він безсилий, спасіння означає звільнення — і це лише кілька аспектів, чому грішникові потрібно спасіння.

Люди не можуть заплатити за свій гріх. Одна з причин цього — все, що ми маємо, вже належить Богу. Ще більш вагома причина — гріх — це злочин проти вічного Бога, і у людей немає нічого настільки цінного, щоб заплатити за це.

Люди не можуть запропонувати абсолютно нічого, щоб вирішити це питання, тому до них не висунуто жодних вимог; власними силами досягти спасіння не вдалося б (прочитайте До Галатів 3:21). Якби можна було зробити це самостійно, не було б потреби Христу вмирати на хресті (прочитайте До Галатів 2:21).

► Якщо Бог хотів пробачити людство, чому Він не зробив це у інший спосіб — не через хрест?

Оскільки, Бог святий і справедливий Він повинен судити згідно істини і справедливості (До Римлян 2:5-6). Термін «викуплення» означає, що жертва Ісуса Христа - це шлях до нашого примирення з Богом.

Уявіть, якби жертви Христа не було. Що, якби Бог прощав гріхи без спокутної жертви?

Якби Бог прощав гріх так, як сказано вище, цілком ймовірно, що ми могли б подумати, що гріх — це не серйозно. Могло б здатися, що Бог не справедливий і навіть не святий, і що в Його очах немає різниці між людьми, що обирають правильні і неправильні вчинки.

Якби прощення діставалося без спокути, ми не змогли б поклонятися Всевишньому як святому і справедливому: в результаті, воно дискредитувало б Бога, і тому спокутна жертва була необхідною.

Але Бог любить людство і хоче прощати: Він не бажав залишити всіх людей напризволяще в гріховному стані на вічну погибель, хоча це саме те, на що вони заслуговували.

Смерть Ісуса на хресті забезпечила необхідну жертву, супроводжувану вічною цінністю, тому що Христос (1) був безгрішним (2 до Коринтян 5:21) (досконалим і не потребував спасіння); а також (2) Богом і людиною.

Спокутна жертва створює необхідне підґрунтя для прощення. Тепер Всевишній може простити людину, що покається і повірить Його обіцянці. Ніхто з тих, хто вірить в жертву на хресті, не може сказати, що гріх — це не серйозно.

Викупна жертва дає можливість Богу вважати праведним грішника, котрий повірив Його обіцянці, і при цьому залишитись справедливим (прочитайте До Римлян 3:26). У Посланні до Римлян 3:20-26 міститься логічне пояснення того, як це працює.

Біблія говорить, що той спосіб, у який Бог забезпечив наше спасіння, — єдино можливий. Якщо людина відкидає спасіння благодаттю через віру в Христа, вона не може бути спасенна (прочитайте Від Марка 16:15-16; Дії Апостолів 4:12; До Євреїв 2:3).

Тому важливо знати доктрину спасіння по благодаті через віру: воно тільки по благодаті, тому що ми нічого не можемо з нашого боку запропонувати, щоб заробити чи заслужити його; спасіння тільки вірою, тому що ми ніяк інакше не можемо його досягти, окрім того, щоб повірити в Божі обіцянки.

► Хто робить перший крок до спасіння — Бог чи сама людина?

Бог першим зробив кроки, щоб спасти грішника: Він виявив Своє бажання прощати, забезпечивши жертву Ісуса на хресті. Тепер Божа благодать діє в серці грішника і викликає в ньому бажання отримати прощення (прочитайте До Тита 2:11; Від Івана 1:9; До Римлян 1:20). Без Божої допомоги ніхто не зміг би відмовитись від гріха (Від Івана 6:44). Всевишній дає грішникові здатність відповісти на Євангеліє. Якщо людина не спасенна, це не тому, що вона не отримала благодаті, а тому, що вона не відповіла на благодать, яку Бог дав їй.

Ісус помер за гріхи всього людства, і Бог хоче, щоб кожна людина відповіла на спасіння (прочитайте 2 Петра 3:9; 1 Івана 2:2; 1 Тимофію 4:10). Божа благодать запропонована кожному, але Всевишній нікого не змушує зробити це, тому закликає грішника зробити вибір і покаятися (Марка 1:15).

► Що таке покаяння?

Покаятися — означає розвернутися в протилежному напрямку. З теологічної точки зору це значить, що грішник усвідомлює свою провину і розуміє, що заслуговує на покарання, тому готова полишити свої гріхи.

«Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!» (Ісаї 55:7).

Покаяння не означає, що грішник повинен виправити своє життя і стати праведним, щоб Бог простив його; це неможливо, але він повинен бути готовий до того, щоб Всевишній звільнив його від гріхів.

► Спасіння отримують по благодаті. Чому ж тоді покаяння необхідне для спасіння?

Віра — це єдина вимога для отримання спасіння, але рятівна віра не може існувати без покаяння. Якщо людина не готова визнати свої гріхи і відвернутися від них, це означає, що вона не готова отримати спасіння.

Якби Бог прощав людей, котрі продовжували б грішити і відмовлялися б каятися, це дискредитувало б Його як праведного Суддю землі. Покаяння необхідне, тому що за його відсутності людина не визнає зло гріха; якщо вона не розуміє, чому повинна відвернутися від нечестя, то не зможе побачити і потреби у прощенні.

Якщо людина не визнає своєї провини, якій немає виправдання, а також того, що вона заслуговує на покарання, вона щиро не покаялась; якщо ж вона визнає, що грішна, але бажає залишатися в такому стані, її покаяння неповне, тому що вона продовжує робити те, що, зробило її винною.

► У що вірить людина, керована рятівною вірою?

Коли у людини є рятівна віра, вона вірить що:

(1) Вона не може зробити нічого, щоб виправдати себе.

«Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (До Ефесян 2:8,9).

Вона усвідомлює, що нічого не може зробити, навіть частково, щоб заслужити спасіння.

(2) Жертви Христа достатньо для прощення.

«Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Івана 2:2).

Ублагання означає жертву, котра робить наше прощення можливим. Нічого не потрібно додавати до спокутної жертви Христа, щоб отримати спасіння.

(3) Ісус воскрес із мертвих та переміг гріх і смерть.

«…Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (До Римлян 10:9).

Єдиний спосіб перемогти гріх і смерть — це воскресіння Ісуса. Христос воскрес і у такий спосіб довів Свою повну перемогу.

(4) Бог прощає тільки на підставі віри.

«Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9).

Якщо хтось думає, що є ще й інші умови для отримання спасіння, це означає часткову надію на спасіння справами, а не тільки по благодаті.

Впевненість

► У який спосіб люди можуть здобути впевненість, що вони спасенні?

Дехто покладається на свої почуття, проте вони мінливі і можуть скерувати на хибний шлях.

У Біблії стверджується, що ми можемо знати напевно, що спасенні, і отримати впевненість, що Бог прийняв нас (1 Івана 5:13). Нам не потрібно жити в страху, тому що Божий Дух запевняє нас, що ми усиновлені діти Бога. Апостол Павло пише, що Дух Святий свідчить нашому духу, що ми — діти Божі (До Римлян 8:15-16).

Це запевнення настільки недвозначне, що нам не потрібно боятися Судного Дня (прочитайте 1 Івана 4:17). Деякі люди кажуть, що вони тільки сподіваються потрапити на небеса, але ми можемо стверджувати це. Недостатньо вірити, що порятунок запропоновано людству загалом; людина повинна знати, що особисто вона спасенна.

Змінене життя є свідченням того, що людина спасенна, але такий доказ не з'являється в перші миті після навернення: результати спасіння ще не проявились за браком часу, тому в момент покаяння змінене життя не є підставою для набуття впевненості в спасінні.

Віруючий може бути впевнений у своєму спасінні, знаючи, що прийшов до нього біблійним шляхом. Якщо людина по-справжньому розкаялася і повірила у вчення Писання, у неї є право вважати, що Бог простив її і вона стала Його дитиною.

Якщо людина намагається відчути, що вона спасенна, але при цьому не відбулося справжнього покаяння, вона заплутається і, можливо, стане обманювати сама себе.

Якщо людина (1) по-справжньому покається, (2) повірить Божим обітницям в Писанні, (3) прийме свідоцтво Духа, вона не буде обдурена. Ця впевненість ґрунтується на Божому Слові, яке абсолютно надійне: Всевишній завжди виконує Свої обіцянки.

Примирення: це слово означає, що ті, хто раніше були ворогами, тепер перебувають у мирі. У спасінні Бог примиряє нас із Собою, і ми маємо з Ним мир (прочитайте 2 до Коринтян 5:19; До Римлян 5:1). У цих віршах йдеться як про виправдання, так і про примирення).

Усунення: це слово означає, що запис видалений. В спасінні запис про наші гріхи знищується (прочитайте До Євреїв 8:12).

Ублагання: це слово означає, що щось було віддано, щоб втихомирити чийсь гнів. В спасінні жертва Ісуса відвертає Божий гнів від нас (прочитайте 1 Івана 2:2).

Визволення: це слово означає, що хтось врятований від впливу іншої сили. В спасінні ми звільняємося від сили сатани і гріха (прочитайте Від Луки 1:74; До Римлян 6:6, 12-18).

Відкуплення: це слово означає, що була заплачена ціна, щоб звільнити когось. В спасінні смерть Ісуса стала ціною за нашу свободу від пут і покарання за гріх (прочитайте До Ефесян 1:7; До Тита 2:14).

Виправдання: це слово означає, що хтось визнаний праведним або невинним. В спасінні грішник вважається праведним, бо Ісус постраждав за нього (прочитайте До Римлян 5:1; 2 Коринтян 5:19. У цих віршах йдеться про виправдання і примирення).

Освячення: це слово означає, що хтось став святим. В спасінні грішник перетворюється на святе дитя Бога. У багатьох посланнях віруючих називають «святими» (прочитайте До Ефесян 1:1; До Филипʼян 1:1; До Колоссян 1:2).

Усиновлення: це слово означає, що хтось стає законною дитиною. В спасінні ми стаємо дітьми Бога (прочитайте Від Івана 1:12; До Римлян 8:15).

Відродження/нове народження: це слово означає, що хтось починає життя заново. В спасінні віруючий починає нове життя з воскресінням духовного життя в Бозі (прочитайте До Ефесян 2:1; Від Івана 3:3,5).

Запечатання: це слово означає, що хтось отримує ознаку приналежності. В спасінні Дух Святий фіксує нашу приналежність до Бога (прочитайте До Ефесян 1:13-14).

Примітка для лідера групи: будь-хто з студентів може пояснити інформацію, що міститься в блоці, решті учнів.

Існує категорія людей, котрі легко переконують себе в тому, що вони спасенні, адже дізнались, що спасіння можна отримати тільки по благодаті через віру. Такі люди не покаялися по-справжньому, тому що не усвідомили в цьому потреби. Вони ніколи не розуміли, що грішні і заслуговують на Божий осуд, вважаючи, що благодать дає їм право жити так, як вони забажають. Такі люди вважають себе християнами, тому що приймають євангельську істину, хоча не пережили особистісних змін і не підпорядкували свою волю Богу, але просто прийняли Його як частину свого життя і продовжують робити вибір згідно зі своєю власною волею. Відповідно до Писання, це не початок рятівних взаємин з Богом.

► Прочитайте разом твердження віри щонайменше двічі.

Життя, смерть та воскресіння Ісуса Христа забезпечують викуплення гріхів всьому світу. Кожна людина винна у гріху і безсила врятувати себе. Будь-який грішник, що повірив в жертву Ісуса Христа, може отримати спасіння по благодаті. Віруючий отримує прощення і звільнення від сили гріха і покарання. Дух Святий перетворює християнина з грішника на святого поклонника Бога. Немає іншого способу, щоб отримати спасіння; творіння викуплене і буде відновлене Всевишнім.

У Старому Заповіті Бог створив систему поклоніння з приношенням жертв, які не забезпечували спасіння так, як це зробив згодом Ісус. Біблія говорить нам: «…бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!» (До Євреїв 10:4). Чому ж існувала система жертвоприношень? Це була форма поклоніння, що символізувала жертву Христа, яка повинна була бути принесена в майбутньому (До Євреїв 10:1).

Це не означає, що спасіння було недоступним до часів Нового Заповіту. Коли Апостол Павло пояснював доктрину виправдання по вірі, він наводив приклади Авраама і Давида, щоб показати, що ідея не нова (До Римлян 4:1-8). Ісус говорив Никодиму, що той вже повинен знати про нове народження, тому що був учителем Старого Заповіту (Від Івана 3:10). Павло, звертаючись до Тимофія, підкреслював, що Писання (Старий Заповіт) може зробити його мудрим на спасіння (2 Тимофію 3:15), тому Євангеліє було доступним за часів Старого Заповіту, хоча воно і не було описане в таких чітких термінах, як у Новому.

Деякі люди часів Старого Заповіту розуміли благодать. Вони не знали деталей викуплення і як воно здійсниться, але вірили, що Бог забезпечить підґрунтя для спасіння. Принесення жертв було лише формою вираження цієї віри, так само як у нас є форми поклоніння сьогодні (наприклад, Вечеря Господня). Жертви були б марні, якщо б їх не супроводжували віра та послух, так само як і наші форми поклоніння не приносять користі, якщо вони не є виявом того, що наші серця і життя підпорядковані Богу. Псалом 50 та Ісаї 1:11-18 показують, що покаяння і віра були важливими в старозавітні часи.

Псалом 84, котрий був написаний за багато років до того, як відбулася спокута Христа, чудово описує Божу благодать і те, як Всевишній прощає гріхи. Він говорить про те, що Його гнів припинився. У 11 вірші мовиться: «Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються». Це чудова картина спасіння через спокуту. Без спокути Боже милосердя було б обмежене правдою про нашу провину. Божа праведність зробила б нас його ворогами, замість того, щоб дарувати мир. У спокутній жертві реалізована справедливість і проявляється милосердя.

Слова «спасенний» або «спасіння» використовуються в Біблії в широкому значенні. Вони стосуються не лише особистого спасіння, яке розглядалося на цьому уроці, а ще й того, що було зроблено в минулому (До Ефесян 2:8), того, що відбувається сьогодні (1 Коринтян 1:18), і того, що станеться в майбутньому (Від Марка 13:13). Це поняття може стосуватися окремих осіб (на чому ми наголошували в цьому уроці), груп людей, таких як євреї (До Римлян 1:16), язичники (До Римлян 11:11), господарів дому (Від Луки 19:9) або сім'ї (До Євреїв 11:7), або може стосуватися людини, врятованої від фізичної небезпеки (Від Матвія 14:30).

У момент гріхопадіння перших людей прокляття впало на все творіння (Буття 3:17); коли спасіння буде звершене, творіння відновиться, але цього ще не сталося.

Спасіння починається з духовного оновлення спасенних людей. Віруючі врятовані від гріха і живуть в Божому благословенні, не переживши, однак, визволення від фізичних аспектів прокляття: їх тіла все ще старіють і вмирають.

Природа також знаходиться під прокляттям гріха. Нам не довелося побачити її в первозданному вигляді, коли вона тільки-но була створена Богом. Навколишній світ наповнений шкідливими істотами і творіннями, які перебувають у стані конфлікту один з одним, де багато хто з них повинен померти, щоб інші могли жити. Прийде час, коли все творіння буде оновлене (Об’явлення 21:1; До Євреїв 1:10-12).

Послання до Римлян 8:18-25 описує надію християн на світ, який звільниться від прокляття гріха.

(1) Завдання з вивчення уривка. Усім студентам слід запропонувати уривок з Писання (зі списку); до наступного уроку потрібно прочитати його і написати невеликий роздум про те, як він стосується теми уроку.

• Псалом 50;

• Ісаї 1:11-18;

• До Римлян 3:20-26;

• До Римлян 8:19-25;

• До Ефесян 2:1-10.

(2) Тест: наступне заняття розпочнеться з написання з тесту по уроку 8. Уважно вивчіть питання тесту під час підготовки.

(3) Завдання з викладання: не забувайте планувати та звітувати про свій позакласний час викладання.

(1) Чому хрест ображає багатьох людей?

(2) Назвіть 4 твердження, що стосуються кожного грішника, котрий не покаявся.

(3) Чому прощення без викуплення дискредитувало б Бога?

(4) За якими двома вимогами Ісус став підходящою жертвою?

(5) Яка точка зору грішника, що розкаявся?

(6) У що вірить людина, якщо має рятівну віру?

(7) Як людина може знати напевно, що вона спасенна?